У попередній частині розповіли вам про мальовничі трекінгові маршрути Китаю, Туреччини, Великобританії, Йорданії та Іспанії. На черзі – США, Японія, Австралія і Перу.
США, Тихоокеанський верховинний шлях
Різкий сплеск популярності цьому шляху забезпечила в 2012 році книга Шеріл Стрейд «Дика», а потім і однойменний фільм з Різ Уізерспун. Просто для порівняння: в 2011 році весь шлях цілком від мексиканської до канадського кордону США пройшли трохи більше 150 чоловік, а у 2018 році їх було вже більше тисячі. Цей дикий автономний похід розрахований на витривалих людей – на собі потрібно нести не тільки намет, але і їжу на кілька днів вперед, готувати самому на пальнику, а воду пити з струмків (знезараження обов’язково), причому зустріч з грізлі теж цілком імовірна. Записати до свого активу навіть скромний ділянку стежки – вже досягнення, але тим, хто планує одним махом пройти більше 800 км, потрібно отримати безкоштовний пропуск Асоціації Тихоокеанського верховинного шляху.
Японія, Кумано-кодо: Західний шлях
Стежки Кумано-кодо, що ведуть до стародавніх синтоїстських святилищ багато в чому схожі на Каміно: це теж старовинні паломницькі маршрути, які входять в список ЮНЕСКО, і тут теж потрібно ставити печатки в паспорт пілігрима. Основних шляхів п’ять, з них іноземні туристи найбільше люблять Західний – Іседзі на острові Хонсю. Він починається у присвяченого богині Аматерасу храму Ісе-Дзінгу в префектурі Міе і в’ється через рисові поля, термальні купальні-онсени, бамбукові ліси і кам’янисті пляжі, виводячи до храму Кумано-хаятама-тайся в місті Сінгу.
Австралія, Оверленд-трек
Щороку на цю «стежку миру» на острові Тасманія виходять мінімум 8000 чоловік. З 31 жовтня по 1 травня діють обмеження: квота 60 осіб в день і додатковий дозвіл вартістю 200 AUD. Йти в цей період можна тільки з півночі на південь: від гори Крейдл до озера Сент-Клер через дощові ліси, пробиті льодовиками долини, евкаліптові гаї і альпійські луки. Багато хто заодно здійснюють сходження на найвищу вершину Тасманії Оссу (1617 м). Можна продовжити похід на день, пройшовши ще 16 км до затоки Сінтія, де є шанс побачити качкодзьоба. Навіть якщо плануєте ночувати в притулках, намет і спальник обов’язкові на випадок погіршення погоди – грози тут швидше правило, ніж виняток.
Перу, Дорога інків
Пройти з Куско, колишньої столиці Перу, через долину річки Урубамба і хмарний ліс, щоб через кілька днів на світанку досягти Сонячних врат і опинитися у загубленого міста інків Мачу-Пікчу, мріє більшість хайкерів світу. Але виходить не у всіх: продаж дозволів відкривають в жовтні, і купувати їх потрібно тільки через авторизоване урядом агентство. Тим більше на частку туристів зі щоденної квоти в 500 чоловік залишається всього 200 – решта припадає на обов’язкових тут гідів, носильників і кухарів. Найвища точка маршруту – перевал Вармівануска, розташований на позначці 4200 м, тому гірська хвороба тут не рідкість. З огляду на це, важливо мати можливість просуватись без вантажу і мати про запас кисневий балон.
